У промисловому парку "Біла Церква" 18 червня пройшов форум під назвою "Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку". Ця важлива подія зібрала понад 1800 учасників, серед яких були власники і керівники промислових компаній, інвестори, представники уряду, фінансових установ, навчальних закладів та експерти.

Головною темою форуму стало питання, як українське виробництво може перейти від виживання під час війни до конкурентоздатності. Учасники обговорювали важливі аспекти: фінансування, індустріальні парки, проблеми з дефіцитом кадрів, експорт, енергетичну стійкість, автоматизацію, дослідження й розробки (R&D) та роль держави в розвитку промислового сектора.

Під час свого вступного слова міністр економіки, довкілля та аграрної політики України Олексій Соболев акцентував увагу на тому, що війна змінила підходи держави до промисловості.

"Ми зрозуміли, що якщо ми нічого не виробляємо, то нічого й не матимемо. Політика промисловості є частиною національної безпеки. Промисловість – це не лише економічний аспект, це те, що захищає нас сьогодні і в майбутньому," – підкреслив Соболев.

За його словами, стратегічною метою України є підвищення частки переробної промисловості у ВВП до 20%. Наразі цей показник становить тільки 8,8%. Він прогнозує, що до 2025 року переробна промисловість стане найбільшим платником податків, забезпечуючи 18% надходжень до зведеного бюджету, що на 70 млрд грн більше, ніж раніше.

Однією з основних тем форуму стали індустріальні парки. За інформацією, що була озвучена під час дискусій, в Україні функціонує близько 40 індустріальних парків, де розвивається інфраструктура, будуються нові заводи або вже працюють підприємства. Тут створено приблизно 1,2 млн квадратних метрів промислової нерухомості, побудовано 300 МВт підстанцій, а загальний обсяг інвестицій досяг близько 45 млрд грн.

Василь Хмельницький, засновник інноваційного парку UNIT.City та індустріального парку "Біла Церква", підкреслив, що виробництво є ключовим фактором економічного зростання.

"Виробництво – це основа економічного розвитку. Ми створюємо нові робочі місця, сплачуємо податки до державного та місцевого бюджетів, підвищуємо купівельну спроможність населення. Якщо український бізнес досягне успіху, іноземці обов'язково звернуть на нас увагу," – зазначив Хмельницький.

Він також зазначив, що іноземні компанії, вибираючи місце для виробництва, звертають увагу не лише на податкові ставки та географічні умови. Вони оцінюють можливості місцевого бізнесу. Якщо українські виробники активно працюють, розвиваються та отримують прибуток, це стає сигналом для міжнародних інвесторів.

Серед основних висновків форуму відзначалось, що виробництво знову перетворюється на центральну тему економічної політики. Бізнес не лише відновлює втрачене, але й інвестує в нові потужності, глибшу переробку, технології та експорт.

Однак учасники також вказали на ряд перешкод, які уповільнюють зростання. Перша проблема – доступ до фінансування. Промислові проекти потребують більш тривалих та дешевих ресурсів, страхування воєнних ризиків і чітких гарантій для інвесторів.

Друга проблема – недостатня кількість кадрів. Виробники відчувають брак інженерів, технологів, операторів сучасного обладнання та кваліфікованих робітників. Бізнес розраховує на більш тісну співпрацю з освітніми установами для розвитку дуальної освіти, корпоративних навчальних програм та ініціатив перепідготовки.

Третя проблема – продуктивність. Українські компанії не можуть конкурувати лише залежно від нижчої витрати праці. Необхідні автоматизація, дослідження й розробки, створення товарів з більшою доданою вартістю та вихід на зовнішні ринки.

Четверта проблема – роль держави. Бізнес очікує не разових акцій, а послідовної промислової політики, включаючи підтримку експорту, локалізацію в закупівлях, розвиток індустріальних парків, зрозумілі регуляторні умови та інструменти для розширення.

Основний висновок форуму полягає в тому, що майбутнє української економіки буде залежати не лише від обсягів міжнародної допомоги чи іноземних інвестицій, але й від здатності країни самостійно підвищити обсяги виробництва.