У 2026 році Росія опинилася в серйозному дефіциті дизельного пального, що ставить під загрозу не лише темпи збирання врожаю, але й виживання малих фермерських підприємств.
Цю інформацію поширила Служба зовнішньої розвідки України.
Найгірша ситуація спостерігається на південь від Росії — у Краснодарському, Ставропольському краях та Ростовській області, де зернові культури досягають стиглості найраніше. Крім цього, паливний дефіцит охопив також Липецьку, Воронезьку, Тамбовську, Свердловську області, Якутію і Башкортостан.
Відставання у збиранні та скорочення посівних площ
Через брак дизельного пального, цьогорічні темпи збиральної кампанії в Росії затримуються на три рази в порівнянні з минулим роком. Станом на 1 липня обмолочено лише 1,3-1,5 мільйона гектарів, у той час як на цю ж дату 2025 року цей показник складав 4,2-4,6 мільйона гектарів.
Хоча заступник голови російського уряду Дмитро Патрушев запевняє, що проблеми в агросекторі відсутні, жодної офіційної інформації щодо обмолочених площ чи обсягів зібраного врожаю він не надав.
Паливна криза також накладає відбиток на зменшення посівних площ в країні. На 1 червня площі під ярими культурами зменшилися на 11,3% в порівнянні з минулим роком, тоді як під озимими — на 7,4%.
Обмеження на АЗС та загроза втрати врожаю
Брак пального суттєво підвищує ризики порушення оптимальних агротехнічних термінів. Аграрії мають лише 7-10 днів для збору дозрілих зернових, інакше зерно осипається, а літні дощі можуть ускладнити роботу техніки. Фахівці агропромислового комплексу Ростовської області вже прогнозують втрату до 15% врожаю через затримки в процесі збору.
Ситуація ускладнюється жорсткими обмеженнями на заправках:
- Ліміти на відпуск пального: у Росії запроваджені ліміти від 20 до 200 літрів дизелю на одну людину, часто оператори АЗС відмовляються заправляти пальне в каністри.
- Нестача обсягів: сучасний комбайн споживає до 300 літрів пального за день, тому зазначені ліміти не можуть забезпечити навіть одну повну робочу зміну.
- Логістичні труднощі: в Якутії фермерам доводиться долати відстані в 200–300 км, щоб придбати дозволені 200 літрів пального.
Найбільш уразливими є малі та середні господарства, які не мають власних запасів пального або тривалих контрактів з НПЗ. Оскільки витрати на паливо становлять приблизно 20% собівартості зерна, ця криза загрожує значним падінням рентабельності дрібних виробників та погіршенням якості врожаю.
Пригадаємо, удари по нафтопереробним заводам Росії стали наслідком атак українських безпілотників. Це призвело до значного зростання цін і дефіциту бензину та дизельного пального в країні.
