В умовах післявоєнної відбудови України інвестори та девелопери дедалі більше звертають увагу на оцінку металоконструкцій не лише з точки зору початкових витрат, але й з урахуванням залишкової вартості після демонтажу, що може відбуватися через 25–40 років. Важливу роль у цій статистиці відіграє гаряче цинкування: оцинкована сталь має значну перевагу, оскільки зберігає масу, не потребує частого ремонту та демонструє кращу ліквідність на ринку брухту в порівнянні з конструкціями, захищеними фарбами.
Цю думку висловлює Ярослав Домбровський, керівник ТОВ (м. Черкаси), який є експертом у сфері технологій гарячого цинкування відповідно до стандарту ДСТУ EN ISO 1461:2024 та оцінки життєвого циклу (LCC) промислових об'єктів.
Приховані витрати традиційних методів захисту
На думку Домбровського, класичні методи захисту, які передбачають використання лакофарбових покриттів, ускладнюють фінансову ситуацію через приховані витрати. У кліматичних умовах України (C3–C4), якісні епоксидні та поліуретанові системи вимагають повного оновлення приблизно кожні 7–12 років.
Експерт зазначає, що за 30 років експлуатації конструкція може вимагати 3–4 цикли ремонту. При демонтажу металеві елементи, що мають залишки фарби та корозійні ураження, втрачають 8–15% маси і підлягають дисконтам на 10–15% від ринкової вартості брухту.
Переваги оцинкованої сталі в збереженні вартості
Гаряче цинкування створює металургійний зв'язок між цинком і сталлю. Як пояснює Домбровський, швидкість корозії цинку варіюється від 0,5 до 1,5 мкм на рік (ISO 9223), завдяки чому через 30–40 років товщина сталі залишається фактично незмінною. Власник конструкції може здати на переробку практично 100% первинної маси, а деякі елементи, такі як балки, ферми та колони, можуть бути повторно використані як діловий прокат без додаткової обробки поверхні.
Фінансова модель, яку розглядала компанія на прикладі об'єкта з 500 тоннами металоконструкцій, показує чітку різницю. Під час використання лакофарбового захисту витрати на обслуговування протягом 30 років коливатимуться від 8 до 12 млн грн, а втрата маси становитиме 8–15% із дисконтом на брухт у 10–15%. У випадку з гарячим цинкуванням витрати на ТО відсутні, втрата маси є мінімальною (0–2%), і дисконт взагалі не застосовується. Орієнтовне повернення вартості металу сягає 35–50% порівняно з 15–30% у випадку фарбування, підкреслює експерт.
Домбровський вважає, що при прогнозуванні на 20 років перевага гарячого цинкування добре очевидна, але не є критичною. Проте при термінах у 30–40 років різниця стає визначальною для загальної вартості володіння (LCC), яка враховує CAPEX, OPEX та дисконтовану залишкову вартість.
У країнах, таких як Польща та Німеччина, гаряче цинкування сприймається девелоперами не лише як засіб антикорозійного захисту, але й як спосіб підвищення оцінки активів. В Україні цю практику починають активно впроваджувати у зв'язку з необхідністю відновлення інфраструктури та дотримання вимог ESG та принципів циркулярної економіки.
На думку експерта, вибір правильного методу антикорозійного захисту для металокаркасів є критичним інвестиційним рішенням, яке вплине на загальні витрати володіння об'єктом та його ліквідність при виході з активу. У перспективі, гаряче цинкування демонструє економічні переваги, перетворюючи металоконструкції на активи з високою залишковою вартістю, резюмує він.
