Ігор Терехов, мер Харкова та лідер Асоціації прифронтових міст, запропонував розповсюдити кращі практики організації цивільного захисту Харкова на інші українські громади.

Відповідно до інформації, представлений план обговорювався на засіданні Ради Коаліції, де були присутні представники місцевих та центральних органів влади, а також спеціалізованих міністерств.

За словами Терехова, у Харкові зменшено час на виявлення місця російського удару з 5 хвилин до всього 30 секунд. До того ж, завдяки диференційованій системі оповіщення, тривалість повітряних тривог в місті знизилася на 39,75% протягом 86 тижнів.

Система цивільного захисту Харкова

Запропонована модель цивільного захисту передбачає тісну координацію між міською владою, ДСНС, поліцією, екстреною медичною допомогою, а також енергетичними і газовими службами. Важливою частиною системи є співпраця з Збройними силами України.

Усі служби мають можливість обмінюватися інформацією в рамках спільного оперативного простору, зберігаючи при цьому свої повноваження. Це значно скорочує час, необхідний для передачі повідомлень, узгодження рішень і залучення потрібних фахівців.

Терехов також зазначив, що концепція створення ситуаційного центру почала формуватися ще до початку повномасштабного вторгнення, коли місто вивчало досвід США у сфері реагування на надзвичайні ситуації.

Одним з ключових елементів системи є диференційоване оповіщення про повітряну небезпеку, яке дозволяє оголошувати тривогу залежно від рівня загрози конкретно для Харкова, не пов'язуючи це з усією областю.

Для визначення місць влучань використовується спеціальна система відеоспостереження. Це дало можливість скоротити час встановлення місця удару до 30 секунд, а міські служби здатні дістатися до місця події протягом 5-6 хвилин.

Додатково, для координації дій застосовують спеціалізований радіозв'язок, який використовується для попередження працівників про можливість повторних обстрілів.

Можливості для інших громад

Мер Харкова закликав адаптувати уже наявну систему цивільного захисту до специфіки інших українських міст та громад, зважаючи на їхні ресурси та умови безпеки.

Терехов заявив: "Ми прагнемо спільно застосувати наш досвід для формування єдиного національного стандарту моделі цивільного захисту та оперативного реагування, яке можна адаптувати до потреб різних міст."

Ця система повинна охоплювати не лише оперативну координацію служб, а й забезпечення укриттів, формування матеріальних резервів, організацію резервного енергопостачання, підготовку персоналу та проведення регулярних навчань.

Крім цього, важливу роль у реагуванні на наслідки обстрілів виконують комунальні служби, які займаються розбиранням завалів, ліквідовують пошкоджені комунікації і відновлюють електро-, водо- та теплопостачання.

Терехов також вказав на те, що подібні механізми реагування можуть ефективно використовуватися навіть після закінчення війни, зокрема під час пожеж, техногенних аварій і стихійних лих.

Слід зазначити, що питання цивільного захисту залишається особливо важливим для прифронтових громад, адже їхні можливості варіюються в залежності від фінансування, розташування та наявної інфраструктури, тому впровадження спільних стандартів вимагає адаптації до конкретних місцевих умов.