Ціна на теплову енергію в містах України демонструє значну варіативність. На формування тарифів впливають рішення, прийняті на трьох рівнях: загальні правила задає держава, міська влада часто виконує роль як регулятора, так і власника підприємств, а щоденними операційними питаннями займається менеджмент.
Цю тему детально розглянуто в аналітичному дослідженні.
Основою для більшості постачальників тепла є постанова Кабінету Міністрів України № 869. Вона передбачає можливість включення до тарифів запланованих економічно обґрунтованих витрат і прибутків. Однак, не всі підтверджені витрати є мінімальними.
Високі втрати у тепломережах, недостатнє завантаження котелень чи надмірне споживання електроенергії можуть бути неправомірно включені до тарифів. Тому Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, пропонує стимулююче регулювання: підприємства повинні бути зацікавлені в економії витрат, а не лише в їх виправданні.
Міська влада має можливість оскаржувати окремі витрати і впливати на рішення керівництва комунальних підприємств. Однак виникає конфлікт інтересів: місто виступає як власник, затверджує тарифи і роками фінансово підтримує підприємство, уникаючи радикальних дій.
Менеджмент відповідає за такі питання, як придбання обладнання, модернізація котелень, організація ремонтів, формування штату та зак закупівлі. Споживчий тариф лише відображає, які витрати дозволено включати в ціну, але не дає відповідь на запитання, чи могла б система функціонувати за нижчими витратами.
Вплив мораторію на накопичення боргів
Мораторій не дозволяє підвищувати тарифи на тепло в умовах війни, але приховує справжню вартість послуг. Наприклад, в Кропивницькому жителі сплачують 2005,60 грн за Гкал, тоді як обґрунтований тариф на лютий 2026 року становить 6924,64 грн. В Хмельницькому суму платежу становить 1480,92 грн проти 2673,66 грн реальної вартості.
Ця різниця трансформується в борги та витрати для місцевих бюджетів:
- У Черкасах розрахунковий тариф коливається між 2600-2700 грн за Гкал, а борг "Черкаситеплокомуненерго" перед "Нафтогаз Трейдинг" у 2026 році сягнув 213,4 млн грн, некомпенсована різниця в тарифах становила 368,9 млн грн.
- У Кропивницькому собівартість тепла майже 6900 грн за Гкал, борг КП "Теплоенергетик" за газ досяг 900 млн грн, при цьому місто виділило ще 250 млн грн на підтримку підприємства у 2026 році.
Фінансові ресурси, що витрачаються на підтримку теплопостачальників, відриваються від освіти, транспорту, укриттів та інших важливих інфраструктурних потреб. Усі мешканці, незалежно від факту користування централізованим опаленням, несуть ці витрати. Болісно те, що населенню газ постачається за зниженою ціною 7,96 грн за кубометр, в той час як реальна вартість коливається від 24 до 30 грн, що створює додаткове навантаження на державний бюджет через неефективне споживання.
Після закінчення мораторію перенести витрати на споживачів буде складно: високі ціни можуть призвести до відключень споживачів, зменшення продажу теплової енергії та подорожчання гігакалорії. Тому експерти акцентують увагу на тому, що соціальні програми у вигляді субсидій повинні захищати тих, хто не може оплатити послугу, а не покривати всі витрати конкретних підприємств ведення теплопостачання.
Також варто зазначити, що підприємства теплової та водопостачання виявили понад 1 млрд грн заблокованих платежів Держказначейством, що заважає їм завершити ремонти, підготувати запаси пального і матеріалів, а також своєчасно виплатити зарплатню напередодні зимового сезону.
